На сьогодні з більш ніж 300 суддів, які виносили неправомірні рішення щодо активістів Майдану, звільнено лише 10%. Навряд чи такий показник можна назвати успішним, особливо зважаючи на бажання будь-яких представників влади мати підконтрольних собі суддів.
Знайомтесь, голова Дніпровського районного суду міста Києва – Неля Дмитрівна Ластовка. Вперше суддею терміном на п’ять років Нелю Дмитрівну призначили у 1998 році. У 2003 році пані Ластовка була обрана суддею Дніпровського районного суду безстроково.
26 лютого 2013 року Вища рада юстиції призначила Нелю Ластовку заступником голови Дніпровського районного суду міста Києва. З 2014 року Неля Ластовка є головою суду. У березні 2017 року судді Дніпровського суду знову обрали Нелю Дмитрівну своєю головою на 3 роки. А вже через тиждень її було відсторонено від посади у зв’язку з внесенням подання про її звільнення за винесення неправосудних рішень щодо учасників Майдану. Під час подій Революції Гідності Неля Ластовка особисто позбавила водійських посвідчень трьох учасників автопробігу до Межигір’я 29 грудня 2013 року. Крім того, враховуючи доведений факт, що всі вказівки суддям щодо тиску на активістів здійснювалися через голів суду, можемо припустити, що Дніпровський районний суд не був виключенням. У березні 2017 року дисциплінарна комісія Вищої ради правосуддя винесла рішення притягнути суддю Дніпровського районного суду міста Києва Нелю Дмитрівну Ластовку до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
Не погодившись із таким рішенням, Неля Дмитрівна подала скаргу, яка мала бути розглянута протягом 2 місяців. Однак ВРП затягнула цей процес майже на рік. Доповідачем по справі є голова ВРП І. Бенедисюк і 30 січня 2018 року скаргу судді мають розглянути.
Зазначимо, що прецедент, коли Вища рада правосуддя скасовує рішення дисциплінарної комісії, вже був і стосувався він колеги Нелі Дмитрівни, судді Дніпровського районного суду – Миколи Чауса. Саме це рішення створило так званий «прецедент Чауса», коли одного незаконного позбавлення водійських активістів недостатньо для звільнення судді. Пізніше детективи НАБУ піймали суддю Чауса на отриманні хабаря, однак, вчасно оформивши відпустку, Микола Чаус зміг втекти з України. Дозвіл на відпустку судді Чаусу надала як голова суду саме Неля Ластовка. Більше того,представники НАБУ припускають, що суддя Ластовка допомагала колезі, втручаючись в автоматизовану систему розподілу справ.
Згідно з декларацією родинних зв’язків чоловік Нелі Ластовки довгий час працював у органах прокуратури: з 2007 по 2012 роки Вадим Ластовка обіймав посаду заступника прокурора Київської області, а пізніше перейшов до Генеральної прокуратури, щоправда попрацював там недовго та у вересні 2012 року пішов на пенсію.
Цікаво, що інформація про чоловіка та доньку судді повністю відсутня в її декларації за 2014 рік. Членів родини Нелі Дмитрівни, а також їх майно, ми можемо побачити тільки в електронній декларації судді.
Загалом, проаналізувавши декларації Нелі Дмитрівни за 2014, 2015 та 2016 роки, ми бачимо, що загальний дохід родини за ці роки склав трошки більше 2 млн грн.
Після завершення прокурорської кар’єри, у 2016 році, чоловік судді почав працювати як фізична особа-підприємець з такими видами діяльності як право та оптова торгівля продуктами.
Очевидно, від ведення бізнесу Вадим Ластовка отримує значно більші доходи, ніж офіційна зарплатня працівника прокуратури, адже в 2016 році йому вдалось заробити понад 800 тис. грн.
Щодо майна, то у безпосередній власності Нелі Дмитрівни лише 2 земельні ділянки в Київській області.
Іншою нерухомістю родини володіє 68-річна мати судді – Людмила Іванівна Іссарь. Зокрема, саме матір Нелі Дмитрівни приватизувала службову квартиру площею 120 кв. м. по вул. Срібнокільська, 12.
З цією квартирою було провернуто класичну для суддів схему. Спершу квартиру отримує сама Неля Ластовка, очевидно, у зв’язку з тим, що є суддею.
Оскільки сама суддя вже реалізувала своє право на приватизацію, то 06. 03. 14 вона реєструє у квартирі власну матір, а вже 28. 03. 14 отримує рішення про приватизацію цієї квартири на матір. Надалі, мама передає цю квартиру у користування судді.
У власності матері судді є і будинок площею 230 кв. м. у Київській області, користується ж цим будинком сама Неля Ластовка та її родина; задекларована вартість цього будинку понад 600 тис. грн.
22-річний син судді – Вадим Владиславович у 2017 році придбав квартиру у м. Біла Церква.
Цікавою є також ситуація з рухомим майном родини: на наступний день після звільнення з органів прокуратури чоловік судді придбав автомобіль Toyota Camry 2012 р. в., який обійшовся йому більш ніж 50 тис. доларів по тогочасному курсу. Вже через рік, у 2013 році, Вадим Ластовка витратив ще щонайменше 95 тис. доларів на купівлю нового Mercedes-Benz ML 350. У 2017 році автопарк колишнього прокурора поповнився ще й новим BMW 520D, вартістю близько 70 тис. доларів.
У власності самої судді набагато скромніший Peugeot 307 2005 р. в., а ось її 22-річний син володіє дорожчою та новішою AUDI A6 2010 р. в.
Не дивлячись на те, що майно суддівської родини в кілька разів перевищує їх 3-річні доходи, їм ще вдається непогано заощаджувати. Загалом збереження родини Ластовків сягає близько 1,5 млн гривень.
Дисциплінарна комісія ВРП прийняла рішення про звільнення Нелі Ластовки за порушення присяги, втім, якщо Вища рада правосуддя задовольнить скаргу судді Ластовки та скасує рішення дисциплінарної комісії, це створить ще один небезпечний прецедент звільнення суддів Майдану від покарання та значно підірве довіру до судових процесів, які слухатимуться у Дніпровському районному суді.
Джерело: prosud.info